Думка його винаходила чимраз і чимраз нове терня, котрим могла все наново ранити свої власні криваві рани.
Дід зітхає, випростовуючись, та, ніби побачивши щось незвичайне над головою молодої дівчини, починає : — Тяжко, синку, серце другому ранити, та вже як просили, коли вже так треба, коли захотіли, то й перекажу.
А хто дав вам право ставити мені такі питання, ритися в моїй душі й ранити її такою зверхністю?
Адже насправді ранити можуть лише друзі, тому що їх слова проникають просто в серце.
Хотів я взяти його з собою, аби тобі душу не ранити, та нерозумною була сама думка ця.
Ці слова вп’ялися в мозок і вже не зітруться ніколи, усі інші - зів'януть, осиплються, а ці залишаться і будуть роками й роками пробиватися, вистрілювати стеблами пирію і ранити.
Ходячи з нею, він весь час шукав очима Беккі, щоб ранити їй душу тим видовищем.
Йому хотілося стати героєм, але заради цього вбивати чи ранити когось йому зовсім не хотілося.
— А от якщо мене ранити твоєю шаблею, то рана ця не заживе ніколи.
І чому … так, чому вони повинні ранити тільки мене?