Реквієм — траурна заупокійна меса та музичний твір, що є її супроводом.
«Маю відслужити цю месу, цей реквієм за моїм сином.
Слово «Уфа» стоїть під величною, як реквієм, поемою Павла Тичини «Похорон друга».
Сюди належать пісні: Романа Купчинського «Ой та зажурились», «Засумуй трембіто», Антона Баландюка та Романа Купчинського «Ой зацвіла черемха», Михайла Гайворонського та Михайла Кураха «Коли ви вмирали» («Реквієм») і деякі інші.
Увечері можна буде піти до Малого залу консерваторії на «Реквієм» Моцарта.
Не реквієм, звичайно; та веселою цю мелодію також ніхто не назвав би.
Прощай те, «Страсті», тю-тю, Реквієм, прощай, Симфоніє.
Космічна скорбота, зірки падають, мов золоті сльози, сам бог схлипує, бо це ж він так безглуздо створив світ, осінній вітер, ніби арфа, награє реквієм …
Ми б осквернили службу поминальну, Співавши реквієм, мов над душею, Що в мирі відійшла.