— Остався б, рибко, й обороняв би тебе, але я мушу !
Бач, казав: «Ловися, рибко, велика та все велика» , — от велика начіплялася, тепер і не витягнеш.
Ти, Рибко, в мене не засиджуйся — поспішай додому.
«Е ні, друже Рибко , — каже хитрий Птаха , — у мене в різних кутках були схованки.
— Ловись , — каже , — рибко, велика та все велика !
— Ось так, Рибко , — зрештою промовив він тихо, притримуючи коня.
Спочатку турбували знайомі, які роками мовчали; а потім хтось, мабуть, від хвилювання, ніяк не міг впоратися з набиранням номеру і вже вкотре безталанний чоловічий голос благав із слухавки: «Котику, рибко, зайчику, повернись !»
Хіба тільки сусідній пан полковник або сотник подумає: «Ловись, мов, рибко, мала й велика !»
«Тіше, тіше — ето миши …» — сказав сторож собаці, а собака, напевно, подумала: «Миші то й миші, хуй з тобою, золота рибко» , — і замовкла.
— Та нехай же я перше сама тобою натішусь, рибко, нехай на тебе надивлюся !