Коні нетерпляче м’яли копитами рихлий водянистий сніг.
Частина дріжджів осідає, утворюючи на дні бродильного чана рихлий осад.
Грунт, схожий на рихлий шлак, виявився криваво-червоного кольору, чагарник — коричневого, з фіолетовим полиском, і тільки мовчазний велетень ліс, до дерева сягали півсотні метрів заввишки, так і лишився темно-зеленим.
Дедалі частіше йшли дощі, але міські вулиці швидко просихали, вода проходила крізь рихлий пісок.