Степан Мартинович почав розвязувати хустку, а співець (це був справді архиєрейський співак) радісно вигукнув : — Анафема !
Насумнівавшись доволі в вартості многолітньої праці Іванова, я закрив зшиток і пішов до форту розвязувати задачу, що мені загадав пан Фіялковський.