Розкошланий, зарослий, з червоними від вітру й пилюки очима, гінець злетів на ходу з сідла і бухнувся Менглі-Гіреєві під ноги.
На щастя, застав його дома, був розкошланий, майже заспаний, невдоволений.
Якийсь москаль сидить: головач, розкошланий, невмиваний, під щетиною увесь, як їжак.
Низькорослий, оцупкуватий, розкошланий і неголений, він мав бліде обличчя, хоч сам був смаглявий, аж червонястий, наче жарина.
Той опирався і був ще більше розкошланий, ніж його розкошлала природа.
І вже білий, трохи розкошланий Дон Хозе Перейра дивиться байдуже в інший бік.
Наразі завважив, як ліворуч і трохи попереду розкошланий бахмат тяг за собою татарина, що не міг звільнити свою руку від повода.
Сів на голові поселянина і зручно вмостився там, запустивши кігті в розкошланий чуб.