Можливо, тоді їхній гнів розтопить невидиму оболонку їхньої відрубности: в Армановій тіні, що вмістить у собі всіх, вони могли б розквітати, розпукуватися і дарувати мені свята, якими так пишається моя уявна Гвіана.
Я одразу впізнала високий кущ із тугими білосніжними пуп’янками, які тільки-тільки починали розпукуватися.
Небо було безхмарне, на гіллястих деревах починали розпукуватися бруньки і де-не-де з-під безлічі бурих лушпинок пробивалися світло-зелені ріжечки.