В цей час Розчахнутий Дуб, кінчивши розмову з воїнами, попрямував до них.
Сказавши своє слово, Розчахнутий Дуб подався до узлісся, залишивши Звіробоя в самотині.
— Годі, годі, Розчахнутий Дубе, все цілком ясно, хоч і сказано по-ірокезьки.
— Цього я й боявся, Розчахнутий Дубе , — відповів Звіробій, коли той скінчив свою мову , — так, я боявся, що до цього дійдеться.
Проте Розчахнутий Дуб поставився до неї холодно, хоч іще недавно виявив захват, довідавшися про існування створінь з двома хвостами.
Розчахнутий Дуб теж, як багато його попередників, привернув до себе громаду стільки ж умінням вправно брехати, скільки й знаннями, правдивістю та логічністю своїх промов.
— Дочка моя не завжди говорить, як вождь на раді , — відмовив Розчахнутий Дуб , — інакше вона б того не сказала.
Поки цим займався другий індіянин, Розчахнутий Дуб з німою люттю розгрібав ногами гілля, що лежало між колодами, а сам не відривав пронизливого погляду від хатини, помосту й постаті свого супротивника.
Розчахнутий Дуб збагнув — настає критичний мент; й досі не втрачаючи надії залучити до свого племені такого славнозвісного мисливця, хитрий старий вождь втрутився вчасно, аби запобігти тортурам, які б напевне заподіяли смерть полоненому.