Наймуд ріший українець (русич), який не кориться законам візантійської пат ріярхії, вважається «глупцом».
Цікаво, що слово «русич» не має жіночого роду, на відміну від етноніма «русин» — «русинка».
Русич заходився трохи гугнявим голосом виспівувати імена й чини тих ускоків, які зрадили свого господаря й утекли під руку грецького царя : — Олаф, готський. воєвода з двадесятьма можами й челядниками.
Українець (русич) б' ється, не маючи жод них надій на перемогу.
І він знав, що значать ці слова Перуна: «Єси Русич і перебудеш ним: Тому, що взяв Землю до рани своєї І приніс її до Нав’я .»
Пріск раз у раз звертався до тлумача, але Русич був племені волинського й погано знав і сі місця, й назви річок та врочищ.
Українець (русич) — православний: має право правильно славити грецьку церкву.
Одним зі способів затемнити факт існування у Київській державі етноніма «русин» є його заміщення книжною назвою «русич».
Русич М. Дещо із життєпису Володимира / / Альманах Світання.