«Рушай , — гукнув невгамовний Чубенко — рушай, донбасівська республіко !»
А тепер рушай в далеку дорогу, і нехай тебе Бог боронить від усього лихого.
Тільки-но тобі щось знадобиться, сміливо рушай до мене !
Ти, воєводо Вовчий Хвіст, веди вершників полем до Хозарської переправи, там рушай у Клімати й підступай зі сходу до города Херсонеса, ми, воєводи, їдемо Дніпром, а далі й Руським морем, щоб налетіти на Херсонес з півночі й заходу.
— А тепер, Іване Тимофійовичу, рушай до Пилипенка.
— Ну, будь здоров … Рушай далі … Мені ніколи , — сказав хлопець і повернувся, щоб іти назад.
А тепер — рушай у дорогу, мій чесний матросе, і хай тобі щастить !
Костиха гримнула на Олюньку : — Та рушай трохи за двері, провітришся …
— Та ти рушай, тільки не вбивай до смерті , — додав Пістрявенький.
— Тоді рушай до дільниці й починай збирати свій загін.