Тягнути саночки було важко, Наталочка зашпортувалась у снігу, кілька разів падала, проте не випускала з рук мотузочки.
А лисичка тим часом пригнала бичка у ліс, прив’язала його до дуба, а сама пішла рубати дерево на саночки.
Поставила Наталочка саночки край гори, вмостилася на них, а рушити не наважується.
САННИЙ ПОЇЗД Малій Наталочці тато змайстрував саночки.
Легкі рогожані саночки, в яких укутаний у хутра, лежиш, ніби під тобою м’який шезлонґ, летять по «насту », мов куля на кармелюку.
Нарубала дерева, зробила саночки, запрягла бичка, сіла та й їде.
Прилаштували Наталоччині саночки до Тарасикових і Тетянчиних.
Тут й інші діти поприв’язували свої саночки одні за одними.
Наталочка не встигла нічого сказати, як Тетянка штовхнула саночки.
Прудко біжать молоді коники, а легкі саночки ледь торкаються гладенької колії дороги.