Давня свара у хаті Піковихи на вигоні за селом була немов учора, і вже тут Каламар бачив Шуреляка, коли той виносив конфісковане з комори, коли цупив попід хату.
Коли йде «раса свара» (роса небесна, дощ), то буде «рус» (руш), тобто — урожай, будуть жнива.
В них у співзвучності до думок Т. Г. Шевченка стверджується: Розриваються кайдани Неволі й неслави, Згине, щезне братня свара, Ворог наш кровавий.
І так — свара за сварою: не має спокою душа моя".
Одного разу виникла порядна свара між Юрою й одним мадярем.