Святоша знову звів сокиру, і цього разу колодка розкололася.
— Він говорить від чистого серця , — сказав Святоша мені.
— спитав Святоша глухим і понурим голосом, але отрок не відповів.
— Тоді не перечитиму твоїй добрій волі , — смиренно зауважив Святоша і спитав, чи не перечитиму і я.
— Та от друзяці своєму , — засміявся Лаврентій, і ми притихли, бо Святоша вже повернувся з порожнім лантухом.
Я відчуваю, що повертається до мене сила , — відказав Святоша.
Святоша ні разу не відвідав свого слуги й приятеля, був-бо зайнятий ненастанним плетінням кошиків.
— На жаль , — протяг Святоша, відкидаючи патичок гидливим порухом.