На сході СРСР, від прикаспійського Заволжя та середньоазіатських степів до Забайкалля та уссурійської тайги, водяться невеличкі отруйні змії, так звані щитомордники: їхня голова зверху покрита не дрібною лускою, а великими щитками.
Бо ж он як виходить — і чужа голова своєю стати може, коли знімеш її з хазяїна.
Вогняне ж джерело випускає промені світла, осяваючи, зігріваючи, обмиваючи морок.
Хоча в кімнаті було дуже темно, зоряного світла, яке лилося крізь західне вікно, вистачило, щоб розгледіти одну з моїх валіз на лаві біля підніжжя діжка.
Голова в неї була заквітчана м’ятою та жовтими гвоздиками.
За сорок хвилин її голова вкрилася дрібними кучериками і Делла стала дуже схожою на хлопчиська, що втік з уроків.
Вдоволена усмішка пробігла по костистому обличчі калги-султана, блиснула двома пучками світла в темних очах.
Іще продирались, і нарешті крізь гущавину прорізалися стьожки світла.
У нього кололо в грудях, у тих самих місцях, що й колись у Тиниці; голова йшла обертом, і він тремтів від лихоманки.
І лице її з ніжною дитячою кругластостю внизу одразу зробилося від посмішки чи світла иншим , — ясним, ніжним.