— У нас у бригаді про таких говорили: «Світ не здивує, а розбитися може».
Це й стало передумовою появи на світ їхнього сина Арнольда.
Побачивши, що він розплющив очі, знову засміялась : — Кому це ви погрожували, докторе?
І підняв очі - туди, де в бельетажі стояли, аплодуючи, люди у вишуканих темних костюмах.
Від його великих чорних очей, якими він дивився на Олену, паморочився світ.
Уперше за стільки часу маляр, котрий волів відправити на той світ і мене, сказав щось путнє:
Після кожного удару в небі тонко шуміли набої й пихкали хмарки розривів, або набій поціляв у залізницю, і тоді здавалося, що гримить і розлітається весь світ.
Стояла м’яка серпнева ніч, світив місяць уповні, заливаючи весь світ своїм перламутровим сяйвом.
Поет, допіру заспіває, геть все тим виспівом проймає, а як пристойне щось напише — неначе цілий світ тим втішив.