Неподалік від них стояв сивуватий чоловік, бгаючи в руках шапку.
— Не лише Сократа, а й твій, Сірано , — примирливо сказав Тристан, поправивши сивуватий чуб.
Сивуватий чуб, уже поріділий, був начесаний на червоне обличчя.
Легенько зірвав одну ягідку, стер пальцями сивуватий наліт і не без побоювання вкинув у рот.
За Конецпольським виступав з повагом третій приводець армії вчений Остророг, вже літній, навіть пристаркуватий, сивуватий, з довгими кудлатими вусами, блідий і замлілий, ніби аж тлінний, в простій недорогій одежі.
Сивуватий грабіжник з дагою явно не читав класиків і не чув про фінти, бо кинувся в раптовий і безладний випад, цілячись у Рейневана, як чапля дзьобом.
Посередині летів сам Гафур-ага, дебелий, сивуватий татарин зі шрамом через щоку.
Старий сивуватий Бубка був в постолах, в одній сорочці й держав на плечі старенький кожушок.
Коли Остап схвильовано відрекомендувався, сивуватий професор вийшов з-за столу і міцно обняв молодого козака, який не зрадив України, навіть коли був змушуваний до зради.
З нього вився сивуватий димок: запах тютюну перекривався іншим, сильнішим, гіркішим і звабливішим.