Над очима чорні брови дугою, посередині камінчик висить прозорий, од свічки синюватий.
Славко загальмував біля входу до великої будівлі, помальованої у бридкий синюватий колір.
Кущі й дерева струшували на нього синюватий іній, ніздрі випускали в повітря дві тонкі стьожки пари.
Бере машину й повільно проколює тоненькою голкою шкіру, під якою видніється синюватий струмок вени.
Дівчинка здивовано дивилася на його синюватий струмок, який в’юнився край невеликої галявини, схованої в кущах ліщини.
Гомінкою юрбою вони враз заливали залу, приносили свій пах шкіри, дьогтю, шмаровидла, махорки, навіть куряви сільських доріг, і тоді розсувались безладно стільці, підлога вкривалась недокурками і в кімнатах стояв стовпом густий синюватий дим.
Червоним вогником спалахує сірник біля рота, і синюватий димок прикриває його обличчя.
За рікою ліс був інший, темніший на колір, синюватий; він піднімався на невисокі сопки і зникав у м’яких долинах, здавалося, що там застигло пологими хвилями блакитне море.
Сплутана борода, побите сивиною волосся, навислі над очима великі брови свідчили про неабияке почуття власної гідності й надавали старому владного вигляду, проте обличчя було попелясто-сіре, а губи й крила носа мали синюватий відтінок.
Тож не дивно, що постріли лунали один за одним і синюватий дим серпанком стелився по траві.