Втопилася у басейні, і витягли мене звідти, коли тіло вже почало синіти.
І хоч ноги його ще слабі, хоч руки тонкі і білі, мов із земного воску, хоч очі вгрузли під чоло і звідтіль починають наново синіти, та проте ціла його істота, мов спраглий води, прагне знов жити, знов бігати, знов хвилюватися.
— закліпала моя слухачка і її вицвілі очі почали синіти (таке траплялося, коли баба хитрувала).
Богун швидко наблизився, ухопив побратима за руки і з силою відірвав їх від козака, який уже почав синіти.
Засвіта, коли сніги лише починають натужно синіти, а в небі все ще втомлено поморгують зорі, я поспішав по німому, закляклому лісі.
Повітря почало синіти, і без того день був похмурий, а тепер за десять кроків предмети розпливалися.
Високе небо починає синіти, дише на землю прохолодою.
Лікар з’явився за кілька секунд, але лице Ганса вже почало синіти й на губах пухирцями проступала кривава піна.