Цікавим видається і оперування Г. Сен-Вікторським узагальнювальним поняттям «слово» та його належність до структури «вільних» мистецтв, що набагато випередило концептуальні орієнтири теоретиків і практиків доби Відродження (Петрарка).
Ніяк не міг зрозуміти, чому добра, світла, одно слово, ідеальна жіноча душа обов’язково мусить належати безформній купі м’яса, або бабі-язі?
Не мішай, у нас квітопокладання , — насилу вимовляючи останнє слово, відшив його ветеран.
Кожен з присутніх боявся пропустити бодай одне слово високого гостя, тож усі мовчали.
Хоча б усмішечку, як не стане часу кинути слово, хоча б легесенький порух голови.
Вьі не сердитесь, право, я бьі сказал вам, но дал слово.
Хоч мене від неї відокремлювали дві кімнати, я виразно чув кожне слово: тоненькі стіни будинку не могли заглушити її крику та вовчого виття.
Вот оно, это письмо, которого каждое слово неизгладимо врезалось в моей памяти:
Ніхто не насмілювався мовити слово правди так, щоб воно вирвалось як порух людського духу.
І поки отсю нашу молодіж гарячу, як усяка чесна молодіж, засилають, куди попало; поки зашивають громаді уста, поки кують в пута слово, зло — велике зло росте і росте, як бур’ян.