І раптом з шаленою наполегливістю закоханої жінки, якій все мусить скорятися, промовила : — Слухай, я хочу … розумієш … хочу зараз же піти з тобою на те місце, де ми торік прощалися !
Треба скорятися волі Господній і від нього сподіватися милосердя.
— Жоден народ не вміє скорятися часу так, як твій, і, скоряючись йому, вести свій човен, використовуючи навіть супротивні вітри.
Просто тому, що скорятися смерті, як синтетик, без боротьби — соромно.
Отож вона сиділа й гріла руки до полум’я, підкидала у вогонь поліна, а надворі знову застукотів молоток, їй не дуже-то й хотілося сидіти в кутку коло вогню, краще б спостерігати за ним з дверей, та нею опікувалися, і доводилося скорятися.
Свою форму він зберігав , — мабуть за рахунок не повністю компенсованих міжатомних сил, земному тяжінню продовжував скорятися , — через те й опускався вниз.
Він воздасть , — знову заговорив тихим, лагідним голосом батюшка , — а нам лише без нарікань скорятися його святій волі …
З року в рік водив він свій великий табун по широкій долині , — на його очах підростав молодняк, ставав дорослими самцями і самицями, і більшість самок він лишав біля себе, а самців гнав геть, якщо вони не хотіли йому скорятися.
То скажу вам теж правду: я звик не наказувати, а скорятися наказам.