Я ще тільки розумів, що різкий скрипливий голос ніяк не може належати Уламку, а Чен уже метнувся до кутового паркана і, ховаючись у його тіні, миттю опинився біля повороту.
Обоє мовчки вийшли на скрипливий засніжений ґанок.
В тебе ще незгоєна рана , — почула скрипливий голос, як немащена чумацька мажа.
Ось і скрипливий смуток дерев’яних журавлів, і забу’пя завіяних вербових човників на подвір'ях, і самотній вогник у вікні Мирослави.
Звук, по-учнівськи скрипливий, місцями ставав раптом ясним і виразним, аж на подив упевненим, дзвінким.
Луна стрибає від стіни до стіни, полісмени чують мій крик і повертають до мене промені ліхтариків … — Тихо , — звучить у мене над вухом скрипливий голос.
Вони чули людську мову, та голос був неприємний, скрипливий.
Особливо суворо й холодно пролунав скрипливий роботів голос: