Вплутати мене в таку ідіотську історію, а потім ще й скучати (? !) та його чомусь вразила така моя реакція.
— То чи не знайшлося б, кажу, чого-небудь для мене , — знов казав Антін, трохи переждавши , — почитав би трохи по обіді, щоб не скучати.
А я, знаєте, сестро, щоб не скучати в дорозі, та взяла пляшечку запіканки, славна яка !
Наприкінці зв’язку Бауер передав усім свої вітання і просив не скучати.
— А взимку ми вчитимемось, і скучати буде ніколи.
І так він мені сподобався, що я вже, дивна річ, почав скучати за ним, поспішаю з рейсу мерщій його побачити.
Інколи Олег починав скучати за Мар’яною, йому хотілося почути її голос або зустріти сірий наполегливий погляд.