Сліпець серед них, обмацуючи фігуру золотого лева, поранив його гострими зубами свою руку.
Лежала роздягнута на тапчані, водила долонею по обличчі, по грудях, стегнах, животі - наче сліпець дивилась дотиком, пізнавала красу свого тіла і вперше за довгий час відчула, як у ньому терпко й боляче щемить душа.
Я готовий був віддати за справу революції кров, готовий був пожертвувати собою, кинути себе, наче камінь на шанець … І таки кинув себе — як безумець, як сліпець, аки блазень.
— Сліпець ти, Морґоте Бауґліре, сліпцем повік і зостанешся, бачачи лишень пітьму.
Це мене так налякало, що я спробував видертись і втекти, але сліпець одним рухом притяг мене щільно до себе.
І сліпець єрихонський називався Вартимій, тобто син Тимія.
Пальто, яке я накинув на себе, мені здається трохи заважким, машинально запихаю руки в кишені, здригаюся — під правицею натикаюся на холодний предмет, обмацую його пальцями, ніби сліпець обличчя незнайомця, йо — це волина ! справжня волина !
Ця пара була така дивна, а шанобливість, з якою відвідувачі шинку відійшли подалі, щоб лишити її на самоті, здалась мені такою загадковою, що я спитав у свого сусіда, хто цей сліпець.