Виголосивши цей безглуздо-блискучий експромт, Воццек урочисто повідомляв, що радість — це стан, до якого дозволяється наблизитися тільки після того, як спізнаєш страх, смиренність, покуту і відчай.
Її шокує його смиренність перед тим, що пропонує йому життя, його мовчазна згода на те, що він за-раз має, в усьому, і перш за все у стосунках.
Смиренність перед земляками означала для нього певну доброчесність.
Випробовувати святого образами і муками, щоб дізнатися смиренність його й побачити
— Виявляючи смиренність, я ніколи не сиджу в перших рядах.
Зокрема, юродивий, поєднуючи зухвалість і смиренність, використовує свою пророчу харизму для засудження чи викриття державників і можновладців.
І в її душі вперше у житті народилися ніжність та смиренність.
По суті, смиренність полегшує нам життя, тому вона — найприйнятніша чеснота в мистецькому світі.