Дике собача схоплювалося тікати, та він знову й знову стрибав на нього, і валяв, і кусав, а Башті плескав у долоні та гукав своїх старшин, щоб дивилися.
Вони підійшли до церкви, де їх чекав «сліпий»; у його очах стояла собача відданість.
Я тобі покажу, як кувати, собача твоя морда !. .
Але й дике собача, що відійшло на три фути від своєї схованки між скриньками, не ловило ґав.
І перший до його промовив: «Видно, собача душа, зійшла з двору ?»
Він передав її мені, ніби це було кімнатне собача.
Страх притамував у ньому життя, і вовченя завищало, наче перелякане собача.
Не встиг Шовкуненко до пуття причепуритися, аж тут на все мешкання, наче злякане собача, залящав телефонний дзвінок.