Коли до них пробилися перші промені сонця, хлопців почала змагати соннота.
Соннота зійшла з нього не враз і ще лишалася на дні свідомості скалками чогось розбитого, але не виметеного до кінця.
Через деякий час порошок почав діяти: на голову Ферондові налягла раптова соннота, так що він твердо заснув, стоячи, а заснувши, упав додолу.
І на Миколу з нездоланною силою насунулася соннота.
Соннота немов витікала з-під землі, просочувала повітря, розливалася по тілу.