Схожа на простацьку хатину, яка лиш одна залишена багатим батьком у спадок синові; та син з часом здогадався, що ця хатина є громаддя безцінного скарбу.
Лукія каже: «Я спадок свій на добре перенесла місце, розтлівачі ж душі і тіла мого ніколи прийняти його не зможуть».
Продовження історії читайте в «Найстаршому» — другій книзі трилогії «Спадок»
Залишене в спадок від злочинного московсько-більшовицького окупаційного тоталітаризму обов’язкове «промивання мізків» донині діє бездоганно.
Маємо спадок — руйновану, підсічену в корені, розмиту традицію.
Зокрема, коли Аврон аб Кадуґан поцікавився, на яких підставах родичі відсуджують иого спадок, Ківан пояснив:
Але щоб людина після смерті продовжувалася в своєму спадку, цей спадок має належати її кревним родичам.
Деякі дісталися нам у спадок від попередників — од ящерів, риб, мавп.
Його ж то (коли пошесть перелютувала), як чоловіка доброго й достойного, обрала маршалівна з поради й призволення небагатьох обивателів, що живими зостались, собі за мужа, вчинивши його паном усіх маєтностей, що їй у спадок припали.