— Люблю паризькі околиці, а спогади про те, як я їв там рибу , — найкращі в моєму житті.
Здавалося, спогади про той день й досі не залишали його у спокої.
Це Тереса дзвінким і милим своїм голосом сполохала спогади.
Але пригадати зараз несила, чи то ліпше сказати ті спогади зараз не мають зовсім ніякого значення.
І хоч спогади мої про ці хвилини не вельми ясні, хоч у пам’яті все переплуталось, хоч згодом мені випало терпіти ще страшніші муки, від яких розум мій затьмарився , — ще й тепер я часом чую вночі цей притлумлений стогін.
— І Лангара опускає голову, заглиблюється в сумні спогади.
З сумними думками пролітали яскраві, дорогі спогади нашого «минулого» життя, яке щохвилини вислизало далі й далі, і я не могла його ні врятувати, ні спинити …
Ти б, мабуть, вирішила, що мені справді недалеко до божевілля , — додав він із силуваною посмішкою , — якби я спробував описати тобі всі незліченні спогади й думки, які він утілює та пробуджує.
Життя моє було повне труднощів і турбот, але є спогади, що викликають у мене почуття вдячності за те, що я жив.
Про інших спогади занурено на дно Атлантичного океану.