— Але така наша доля: часом спотикатися там, де розташувались предки.
У ЛІСІ За якийсь час дорога пішла вибоїста, іти по ній стало важче, і Страшило почав спотикатися.
Гобітів коник почав спотикатися на корінні та камінцях.
— Всі ж люди люблять спотикатися об балій-ки, то чого вона репетує?
За годину-півтори зовсім споночіло, й Дороті почала спотикатися на кожному кроці.
— Дякую на доброму слові, та тільки, хто швидко бігає, тому ліпше не спотикатися — швидше від інших калікою стане.
А народилося це прислів'я, певно, в тому народі, що надто міцно пов’язаний із землею, по якій йому весь час доводиться ковзатись, спотикатися і в якій поховано стільки його надій.
Раз у раз доводилось спотикатися, намацувати дорогу, падати, чіплятись за клунки, вставати і знов спотикатися.
— І в експедиції ми мусимо не спотикатися, а шукати й відкрити Північний полюс.
Я знову дивлюся — все блискуче, доторк ідеальний — а шаман кричить, як зіпсований, і спотикатися почав.