Він зірвався на ноги з свого місця і скочив на гостинець, щоб спішити за бричкою до міста, коли вона з ним порівняється.
Головне — не спішити виходити, коли ніщо не тримає і можна поговорити.
Проте й обдумавши, не спішити висловлюватись, якщо відчуваємо, що не зуміємо сказати так, щоб саме ця думка стала зрозумілою тій людині, з якою сперечаємося, або ж коли відчуваємо, що не в змозі висловитись розважливо і безгнівно.
— Треба спішити, бо містер «техслужба» буде з секунди на секунду.
Одна прийшла з Польщі: Станіслав і Крассов, замість спішити до короля, остались в зах.
Спішити їм нікуди, перемога буде за ними, тож наші неперевершені майстри шкіряного м’яча перевальцем виходять на поле.
Здавалося, він зовсім не вірив, що я можу кудись спішити.
Тіко чого туди спішити, квапитись, як там все одно всі будемо, як кожному надійде черга.