Сковорода приходив до поміщицького дому як мандрівний дивак, цікавий старчик, з ним вели розмови, які не мали нія кого відношення до повсякденного життя.
— Дозвольте й мені, панове , — вліз поміж них усміхнений сивенький старчик.
І, дійсно: на початку мало-мало не «плакав я гірко », бо ж «алія рес плектра, алія ж рес фарба електра », як сказав би нам старчик Сковорода.
А отой добрий старчик, що ви бачили, й справді має домок, ще й чималий, і, здається, приставив до домка ще й другий дерев’яний за вижебрані гроші.
Галецької не лякав цей приємний старчик, і вона мерщій посунулась і стала поруч з ним.