Я р о с л, а в Найпаче ти — стезя, мабуть, знайома.
— Не лягає мені на душу стезя казьонного вчителя , — віднікувався і делікатно відпирався від докорів рідні, що дивувалася і насідала.
По-перше, пообіцяй мені, що перед тим, як прийняти його до себе, ти переконаєшся, що стезя священика є тим, чого він потребує , — правдиво і цілковито.
А ота стезя, що пішла в діброву, щось тобі каже?
Стезя до богів терном заростає, і требища не знають щедрих жертв.
Слизька й гидка ця стезя, однак тільки завдяки їй він, найстарший син, пожертвувавши собою, допоміг матері поставити на ноги молодших дітей.
Порадилися і спрямували стопи свої до лодій: там напевно започатковується стезя, що веде до жител.
По молодім льоду, по небозводу стезя тонка, як лист, у нас обох, між двох безодень.
— радів дощовій хвищі й не тямив, є у нього під ногами стезя чи немає стезі.