Куполоподібна стеля з ляпіс-лазурі була прикрашена гірляндами зелених коштовних каменів, що випускали мертвотне світло.
Стеля легенько пульсувала й коливалася, то віддаляючись, то наближаючись.
Нари були дерев’яні, стеля теж дерев’яна, оперта на дерев’яних стовпах, а між нарами вздовж бараку — вузький прохід.
Стеля спиралась на товсті колони, прикрашені малюнками та ієрогліфами.
Вочевидь, за особливий дизайн і теплоізоляцію: всі стіни, стеля і підлога були обтягнуті, за виразом Редьки, «шкурами невбитих полосатих сумок».
Підлога й стеля Коридору були ретельно оброблені й відполіровані, вони тьмяно виблискували, а зі стін дивилися на нього барельєфи стародавніх героїв і невідомих богів.
Я вже казав, що підлога й стеля камери були залізні, а стіни — дерев’яні.
Приміщення було завбільшки як лабораторія Брауна, але стеля так низько нависала над кахляною підлогою, що, здавалось, ось-ось упаде, всією своєю вагою розчавлюючи людей.
А тому з літньої школи мені пригадується тільки стеля.