— Так, чого тільки не буває на світі, і чарівний столик, що сам накривається, і золотий осел, і ще багато всього.
Ми сіли за столик, і до нас одразу підбігла молоденька офіціантка, ще здалеку всміхаючись і вітаючись з нами, а певніше — з Олегом Івановичем і з Максимом Валер’яновичем.
— повідомив я і штовхнув столик, попередньо підхопивши дорогоцінну пляшку.
Не було нікого, тільки овальний столик крокував на смішно зігнутих ніжках: наближався до мене.
Біля царевого крісла стояв табурет для царевича і маленький столик, на якому лежало багато документів, писаних на папірусі.
Зручні крісла-гойдалки, низький столик з фруктами і напоями, дерев’яні, не зовсім зрозумілі Мілені скульптури і дві сестри-близнючки, що ніжилися під червонуватими або жовто-золотими променями сонця.
Охопивши голову руками, спершись ліктями на невеликий похідний столик, боярин мовчазно сидить у напівтемряві.
Він поставив її на столик так обережно, ніби вона могла вибухнути, й витер бороду.