Може, вона і є та сама, його єдина, суджена, його щаслива нещасна доля? ..
Алмаз мій був на Розаліні, І я Бірону суджена віднині.
Та не принесе тобі інша суджена радощів ще довгі роки.
— Оце тобі і суджена, і горілка, і вечорниці твої !
Та хоч був певний, бо й суджена його переконувала, що цю женячку проти його волі ніхто не годен розбити, то все-таки боявся забобону.
А той не погоджувався, бо знав, що то не свинка біжить, а його суджена.
— Раз тобі не суджена тота дівка за жону, іди й посватай поштарчину дівку.
Явтух обережно наблизився до комори, але відчинити двері не наважився — адже там спала його суджена, міг її сполохати.