Сухозлітка стала така велика, що обернулася не лише в кабінку, в якій я сидів, але й у цілу «Корову», в цілу вулицю, в ціле місто.
Я розгублений, я не розумію, де істина, а де облудність, де золото, а де сухозлітка.
Глазамі, як рогом, уперся в підлогу, де валялася сухозлітка від коробки з труїлками , — прибирали в тому мєстє завжди сяк-так, братики.
І ще не здатні розглядіти, що золото — це тільки сухозлітка, що шовкові завіси — гидке павутиння, що мармур — то просто камінь, а поліровані меблі - нікчемне гниле дерево.