За сніданком чоловік нічого не помітив, чого не можна було сказати про пані Дервіль.
Я не знаю, з чого почати відповідати Тобі. (…)
Маріоль, здивований гнівним тоном письменника та лихим вогником у його очах, спитав : — То чого ж ви половину життя пробуваєте коло їхніх спідниць?
У кожного свої причини, Єдинороже, і нема чого у хворе місце рогом шпиґати.
Ти й приблизно не можеш тепер уявити собі, як вони там живуть, що роблять і чого потребують.
Після чого вдягнувся і був готовим до наступних походеньок.
Чого ви й досі жигете в такій халабуді, як «Ентернасіональ»?
Найретельніші розшуки зоолога, Цоя, Ма-рата, Скворешні, Горєлова, Павлика на кожній глибоководній станції ні до чого не приводили.
— Кличуть тебе у «Заповіт Ілліча», хату обіцяють поставити, чого іще треба? !