Але чому моя діяльність могла так порушити ваші плани, що ви намагались перешкодити мені висадитись?
Однак в обійсті всі так мучилися через появу на світ теляти, що не було навіть з ким говорити; я хотів поїхати сам, але фірмана, разом з його шкапами, теж уже вхопили перейми, отож я вирішив, що піду до найближчого міста пішки.
Наступні два роки все виглядало так, начебто син за традицією втягується в бізнес свого батька — не те щоб з особливою заповзятістю чи з великими успіхами, але й не без охоти.
— Що вашому батькові треба , — зауважив я , — так це путнього лікаря і заспокійливі краплі.
Чи не помогли б ви мені діставати раз на тиждень коня, одежу та зброю й зробити так, щоб мене ніхто не впізнав …
Хіба ж усе теє було не так, хлопче, хіба ж не так?
У деяких тюрмах в’язнів, що очікували допиту, або при переве-зенні з однієї тюрми до іншої, запихували в так звану «конуру».
І не тільки тут, так скрізь — в усіх землях, городах, весях Русі - старе живе поряд з молодим, молоде плодюче, старе живуче, воно чіпко тримається за отчу землю …
В цьому і полягає наш план: дозволити їм проникнути до твого світу, адже тільки так ми спинимо їх.