Досить вичерпно сказав про нашу — конкретну — ситуацію в розмові з автором відомий поет Леонід Талалай ще десять років тому: «Треба готуватись до гіршого, особливо поетам.
І, як той же Талалай, добре знає, чим за це треба платити.
— Талалай , — сердито гаркнув Літвок і ударив його молотком по маківці.
Немолодий поет Леонід Талалай живе на Жуковому острові (давня назва місцини на Дніпрі в межах Києва) і, не відкидаючи жодної печаті, зберігає - один із дуже небагатьох у своєму поколінні - вірність своєму покликанню.
Років п ` ять тому у статті «Іван Дзюба і поети» я висновував, що «сьогодні Леонід Талалай представляє славне покоління шістдесятників саме в поезії».
Тож дехто, як Леонід Талалай, все ще хоче зіграти «щось незбагненне, сокровенне».
На самому початку третього тисячоліття Леонід Талалай якось говорив мені, що хоче написати Книгу Степу.