Я штовхнув ліктем свого сусіда по парті Юрка Тарадайка.
У всьому, звичайно, була винна «оця стара тарадайка, що розсипається на очах — ну просто не знаю, що з нею робити».
Нехай би сам спробував добути його після сходу сонця, та ще як оця тарадайка гуркотітиме за спиною.
Спалахнувши фарами, до нього підкотила задрипана тарадайка; розчинилися дверцята.
Мефодій Васильович запитав мене: За віщо ти побив Тарадайка?
З гуркотом летить повз розбита тарадайка лиманського церковного старости, який, звівши з подушок ошелешене обличчя, спросоня ніяк не може второпати, що перед ним діється, пролітає далі й щезає за рогом.
Та то йому заздрісно, що не він це при думав , — доконав Тарадайка Васько Рябокінь.