Увесь цей тарарам покривали моторошні зойки, несамовиті крики, жахливі стогони.
З крутого долі перепаду За рабства глум, за долі страм Стомився уповать на правду, На цей Верховний тарарам.
Чути, як хтось кричав : — Сергеев ! !. (Трам-трам-тарарам !)
І на якого ж ви чорта (трам-тарарам !) отак себе виявили? ! !
— «От як я тебе відправлю на Совнаркомівську і як ти там підпливеш червоною калиною, то тоді взнаєш, трам-тарарам !»
Зчинився дзвін-тарарам, бо в рейку, що висіла біля брами, взялося калатати кілька душ од разу великими билами …
— Спасибі, хлопці, вам, Що в хату ви зайшли, Що в хаті тарарам, Простіть — нема коли …
В самого диявола на печі не сховаєшся — трам-тарарам !
Тут пращурів здолала шалу втіха Під шум дубів і птаства тарарам.