Воїни ж і темничний сторож сказали йому: «Живий Господь Бог твій, Йому ж ненастанно служиш, що коли б не боялися ігемона, на швидкий прихід якого чекаємо, то відпустили б тебе цілком».
І дивувався темничний сторож вельми й настрашився.
Сторож темничний відповів: «Ось другий день, відколи Василиск пішов з воїнами у своє село».
Замкнувши в найтіснішій темниці, весь час мучив угодника Божого, не даючи йому навіть виглянути, сам ключ темничний носив і через шпарину їжі йому дуже мало подавати наказував.
Сторож темничний на ім'я Лаодикій відчинив темницю, увійшов і побачив святу, з пут звільнену і здорову , — не впізнав, що то Гликерія, і хотів себе вбити, думаючи, що втекла Гликерія: боявся-бо сторож лютих мук від ігемона.
Повірив у Христа і сторож темничний, і відтяли йому спершу руку ліву, після того обидві ноги, тоді, коли призивав ім'я Христове, відтяли голову, і приєднався до лику святих мучеників.
І сказав сторож темничний: «На четвертий день поставлю його».