Це ж тут природа в світлих снах Створила ангела у тілі; Вона тут спала, й наливалася" У груди їй теплінь жива, Тут чисто й свято розвивалась Ясна подоба божества.
— Спасибі , — пробурмотів хлопець, почуваючи від цього викритого добродійства теплінь, сором і прикрий біль.
У мене і теплінь, і просторінь, буде де і лови продовжити, і трапезу, достойну князя і його мужів, справити.
Теплінь, як те полум’я, зайнялась йому в шлункові, розлилась по тілу, заспокоїла душу, приголомшивши її.
— по складах шепоче дороге ім'я і чує, як добра теплінь заколисує його.
Одна-єдина всіх дівчат заступить І поведе на ложе із трави, Цій силі підкоряються й леви, Теплінь землі і грому перший гуркіт.
Приємна теплінь розлилася в грудях у Степана: Коля вперше за цей час сказав «ми».
Але на обрії, в тумані вже світлішав день, день ще передвесняний, але вже обіцяючий сонце, теплінь.
І він відштовхнув його, як боягуз, замість зануритись у нього, замість спізнати в його глибинах таємну, виснажливу теплінь !
Мабуть, заясніла видом, чула: теплінь іде від серця й гріє-милує приємним лоскотом.