Осторонь кривулькою потік, при берегах посвіт несамовитий , — течійка крови з чийогось серця.
В його давній і безпричинний смуток влилась нова течійка.
З правого боку збігала вниз з нами течійка кривавих маків, а зліва, на кожнім закруті стежки, осміхалося море.
Тільки в деяких, дуже затемнених місцях видно було, як по його дну біжить світленька течійка води.