Повіє вітер, замете снігом, коли ще яка товарина не зломить, не вкоротить віку.
Вислухує мовчки, що заслужив, усувається їм з очей, відтак іде на гору під ліс, на широку леваду, де випасається товарина, коні.
Сонце стояло вже ополудні, товарина розбіглася бозна-куди, а тут ані рушити ся з місця.
Товарина розійшлася по сіножаті шукати поживи, а одна Костева корова не сподобала собі чомусь того місця і наблизилася аж до верболозів.