Бачив, що там і сям сколихуються гілки, уявляв, що гаї повняться щебетом, гуком, але тільки уявляв, бо жодного звуку не чув.
Похилились смерекові стіни, Там і сям стемпльовані дрючками, Мов каліки, ждуть собі заміни, Щоб спочить розбитими кістками.
На селі сміх і гомін, то сям, то там скрипають намерзлі двері, а ти йдеш помаленьку і добре пильнуєш, щоб не упасти і не розбити миски.
— затинаючись, почав Артур, не знаючи, як пояснити все коротко , — то там то сям.
Аллегра справді вірила, що більшість людей, з якими вона зустрічалася, мали гарну зовнішність — кому яка справа до кількох зайвих кілограмів там чи сям, до негарного носа чи незвичайної родимки?
Дерева ніби засвічувалися зго ри, краплі роси там і сям спалахували, як мініатюрні сонця, бризкали рубіновими, фіолетовими зблисками.
Біля могил там і сям поралися люди — прибирали бур’ян, пожухле листя, посипали жовтим піском.
То там, то сям загораються жовті газові ліхтарі, і їхнє світло відбивається в річці та у стічних ровах …