Захвилювалися між галуззям чорніші від сосон тіни і кожна травка подала тепер голос , — свій власний, пахучий як під косою …
Або так повім: треба й старе вивчати, щоб знати, як ми жили, адже без коріння не росте жодне дерево, жодна травка навіть, але й наше життя не треба обминати увагою.
Під муром, ніби злякано, тулилась травка, листячко якогось зілля …
А тут — піски, якась убога травка, кущі, обдерті вітром, і сонце, сонце …
Зійшли сніги, шумить вода, Весною повіва; Земля квіточки викида, Буяє травка молода, Все мертве ожива.
Конєшно, не травка, но мать, бля, всьо подмєла.
Отак, буває, в темну яму Святеє сонечко загляне, І в темній ямі, як на те, Зелена травка поросте.
Хто спритніший — той одержить смачну їжу, а копунам — тільки травка та водиця з калюжі !