Трудар же поклонився Блаженному до землі і, взявши вола, пішов, славлячи Бога й дяку воздаючи милостивому мужу.
Трудар же відповів покірним голосом хлопцеві, кажучи: «Не гнівайся на мене, дитино, мужа святого сину, ані не простягай руки до мене, бо не згрішив я супроти тебе.
Це був трудар, але трудар, якому доля вповні платила за його чесний труд.
О, яка чудова була ця гречка, як солодко вона пахла, як тихо, принадно гули бджоли, а десь вгорі висів і лив на землю пісню невтомний трудар — жайворонок.