— Малий трусь-трусь знову гарніє та жирніє на хлібі й медку.
Татусь і Оксана бряжчать ключами, перекрикують одне одного та телевізор у Крішни в кімнаті, а я трусь їм об ноги.
Я, звісно, не вірю в зміїв і чудовиськ, що начебто живуть у великих озерах, та все ж мені здавалося, ніби я трусь об якісь холодні й слизькі тіла, ніби щось хапає мене за ноги й паралізує руки.