Її ліфчик натягнутий так туго, що штрипки врізалися глибоко в плечі.
Обличчя в нього було худе і змарніле, а засмагла, схожа на пергамент шкіра туго обтягувала випнуті кістки.
Туго вдавлювала каблучками асфальт, щебетала до Олега, кожним своїм словом пригинала щось в нього на дні душі.
«Мессершмітти» кинулись за мною, як дві стріли, пущені з туго натягнутої тятиви.
Близько другої години ночі повстанці - тапкодрати, озброєні в основному туго згорнутими наперевіс устілками і шнурками від черевик , — пішли на штурм.
Та й простим вухом скоро можна було почути, що на лівому березі Дунаю десь далеко в глибині нічної тиші, як туго натягнутий бубон, по якому повзе дужа рука, гуде степ під копитами коней.
Хоч і складав на олтар я нелічені жертви безсмертним, Хоч працював я, як міг, і сир свій видавлював туго, З грішми ніколи моя не верталась додому правиця.
Стара січкарня крутиться туго, і піт уже заливає мені очі, проте залишалося ще пару снопів і у засторонку дозгрібати.
Марія, ставна, з важкими косами, туго заплетеними на голові, вдавано нахмурила тонкі чорні брови.
Вона підійшла до стільця в кутку і сіла, туго обмотавшись рушником.